ХАЛАБУ́ДА, и, жін.
1. Убога оселя, хата. Ціла
метка невеличких халабуд, густо обвитих диким
виноградом, чорнілася своїми входами, немов чорні печери
пороззявляли свої роти (Панас Мирний, III, 1954, 261); Халабуда
була просторенька, на підлозі, мала два віконця, а
попід стінами були пороблені лави (Олесь Досвітній, Вибр.,
1959, 102);
// Рід намету, що має основу з жердя,
критого соломою, корою, шкірами і т. ін.; б уда,
курінь. Блідий, з запалими оченятами і синіми
губами, пластом лежав хлопчик у халабуді,
нашвидку складеній з гілля та торішньої осоки (Юрій Збанацький,
Таємниця.., 1971, 326); Ничипір з матросом Васьком
напинали якусь.. халабуду (Спиридон Добровольський, Тече річка..,
1961, 256); * У порівняннях. Коли б не напнута
халабудою на обличчя хустина, може б Ярошенко
помітив, як на обшмаганому хуртовиною лиці [Насті]
заграв інший, не сніговієм викликаний рум'янець (Валентин Речмедін,
Весняні грози, 1961, 14).
2. Критий віз. Тоді мене, пізно вночі, взяли в
халабуду і перевезли до тюремного шпиталю (Іван Франко, IV,
1950, 179); Щодня з ранку до ночі по шляху їдуть та й
їдуть люди, — то таки свої селяни, а то й дальші (по
одежі знати).. Проїжджали цигани в своїх халабудах;
проходили прочани, старці, заробітчани (Андрій Головко, II,
1957, 213);
// Верх, напівкругле накриття на возі.
Проїжджаючи побіля переднього воза, ви бачите, що
з-під його халабуди визирає до вас молодиця з невеличкою
дитиною на руках (Панас Мирний, IV, 1955, 311); Невдовзі
з сивої мряки виринула назустріч валка підвід з
напнутими халабудами (Олесь Гончар, I, 1954, 166).
3. Невелике крите приміщення для собаки; конура, будка. Проти ґанку, в кутку невеличкого подвір'я, стояла халабуда для собаки (Олесь Донченко, V, 1957, 287); З дощатої халабуди коло погрібника на нього вискочив здоровенний мисливський хорт на тонких ногах (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 66).