ХАЛАБУ́ДИСТИЙ, а, е, розм. Який не прилягає до чого-небудь, здіймається халабудою. Біля хліва, оточений бандитами, порається з самогонним кубом Прокіп-зять, якийсь розгублений, розкошланий, схожий у своїй халабудистій сорочці на сердиту квочку, що її щойно зігнали з гнізда (Олесь Гончар, II, 1959, 255).