ХАЛДЕЇ, їв, мн. (одн. халдей, я, чол.; халдейка, и, жін.).
1. Семітське плем'я, яке наприкінці II тисячоліття до н. е. заселяло узбережжя Персидської затоки. Любить він такі ночі безвечірні, і цю тишу, і якусь таємничість, гармонію у всій природі. Їх, певне, любили споглядати мудреці — і халдеї, і елліни (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 20).
2. Виряджені у східний одяг персонажі із старовинних релігійних обрядових вистав.