ХАМУЛА 1, и, жін., діал. Поганий суп. Що ви їсте? Борщ, хамулу.. Що ви п'єте? Просту сивуху (Осип Маковей, Вибр., 1956, 229).
ХАМУЛА 2, и, чол. і жін., заст., розм., лайл. Те саме,
що хам і хамка. — Чого ти на мене тикаєш? Я тобі
не дам грошей за місяць. Ніяк не привчимо цих хамул,
як треба розмовлять з панами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 209);
[Шмуль:] Ну, ти, хамула! Чого штовхаєшся?
(Степан Васильченко, III, 1960, 427);
// Вайлувата, незграбна людина.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 16.