ХАНАА́НЦІ, ів, мн. (одн. ханаанець, нця, чол.; ханаанка, и, жін.). Стародавня назва народів Палестини та Фінікії (Ханаану). [Річард:] Не знав я, батьку, що християнин мусить гордувати створінням божим. Сам Христос ходив до самарян і ханаанців — чим же сі дикуни від тих народів гірші? (Леся Українка, III, 1952, 67).