ХАНДРА́, и, жін. Похмурий настрій, нудьга, пригніченість. Я ніс в душі хандру великосвітську, Що зветься сплін (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 378); Було їй [Білочці] сказано: нікуди не втікать І панову хандру потроху розважать (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 143).