Словник української мови

ХА́НЬКА, и, жін., заст. Гарбуз.  * У порівняннях. Креснули, вдарили копита, шаблі схрестились... Кров за кров! Я чорну голову бандита, неначе ханьку, розколов (Володимир Сосюра, II, 1958, 424).
♦ Розпустити ханьки — почати багато говорити; розбалакатися. Як розпустить свої ханьки, так і за день не переслухаєш (Словник Грінченка); Ханьки м'яти: а) нічого не робити. — Схаменись лишень, блазню! Треба діло робити, а не ханьки мняти [м'яти] (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 203); Йому б тільки на лавці ханьки м'яти (Словник Грінченка); б) зволікати з чимсь. — Чому не йдете вінчатись? Але затого вийдуть з вутрені [утрені], і молода з дружками давно жде, а вони тут ханьки мнуть (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 215); — Не хочу я, батечку, ні пана, ні попа. — А кого ж? — запитав старий грізно. Дівчина почервоніла, мовчить, тільки труситься. — Не мни багато ханьки, а скажи, що хочеш Василя Зарічука, та й годі! (Юрій Федькович, Буковина, 1950, 140); в) (за ким, біля кого) домагатися чиєїсь прихильності, упадати за ким-небудь. [Хівря:] Кажуть, що нібито Павло за Варкою Гупаленковою почав ханьки мняти [м'яти]?.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 374); Софрон, дивіться, почав ханьки м'яти біля якихось есерів (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 172).