ХАПКОМА́, присл., розм. Те саме, що похапцем. Питала [сестра], поспішаючи, хапкома, чи зарізати півня, чи не пора б вже колоть порося, і, обнявши мене добрим, невинним оком, щезала (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 357).
ХАПКОМА́, присл., розм. Те саме, що похапцем. Питала [сестра], поспішаючи, хапкома, чи зарізати півня, чи не пора б вже колоть порося, і, обнявши мене добрим, невинним оком, щезала (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 357).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 22.