Словник української мови

ХАРАКТЕ́РНО. Присл. до характерний. Чутливий Левко навіть сльозу змахнув з очей. Потім характерно розвів руками перед старшинами і, напівобернувшись до Шаули, заговорив (Іван Ле, Наливайко, 1957, 337);
//  у знач. присудк. сл., із спол. що. Важливо, показово, цікаво. Характерно те, що високі і сталі врожаї вирощують тепер не окремі господарства й райони, а цілі області (Радянська Україна, 6.I 1959, 2).