Словник української мови

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 25.

Коментарі (0)

ХАРАКТЕ́РНИЙ, а, е.

1. Властивий певній особі, предмету, явищу або ряду осіб, предметів, явищ; притаманний багатьом; типовий. Потім він знову начепив окуляри, підсунув їх характерним рухом — рогачиком із вказівного і середнього пальців — і, переконавшись, що вони сидять міцно, знизу вгору рвучко кинув головою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 101); Характерним явищем для нашої післявоєнної поезії є інтенсивний розвиток в ній епічних форм (Літературна газета, 9.XII 1948, 3);
//  у знач. ім. характерне, ного, сер. Те, що притаманне кому-, чому-небудь. Всі, хто особисто знайомі з Миколою Тихоновим, знають, який він чудовий оповідач. Всюди поет уміє підмічати характерне, суттєве, часом не уловлене іншими, навіть спостережливими людьми (Максим Рильський, III, 1955, 397);
//  Яскраво виражений, своєрідний. З придорожнього рову, який відділяє липи од полів, підіймається чорна постать, і навіть у темряві по обрису видно характерну сутулуватість Січкаря, яку ще збільшує зв'язана за плечима торба з харчуванням (Михайло Стельмах, II, 1962, 196); — Марш! — з характерним таджицьким акцентом командував Самієв і йшов далі (Олесь Гончар, III, 1959, 104); Мішель йшов повільно, ліниво перевалюючись з ноги на ногу — такою характерною для моряків всіх флотів світу ходою (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 521); За зовнішнім виглядом матку легко знайти серед численної кількості бджіл та трутнів: вона має характерне довге тіло — до 18—20 мм завдовжки, тимчасом як довжина робочих бджіл досягає 12—15 мм (Бджільництво, 1956, 9);
//  Який має поширення де-небудь. Для великої частини території Іраку характерні рослини, які ростуть у пустинях і напівпустинях (Наука і життя, 12, 1958, 53);
//  Який становить відмітну особливість, властивість чого-небудь; специфічний. В приймачі почулося характерне потріскування, серед якого мали обізватися позивні радіостанції обкому (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 233); З характерним поклацуванням б'ють ворожі самоходи (Олесь Гончар, III, 1959, 359); Дорош теж заворушився на своїй розкладушці і кашлянув тим характерним кашлем, коли людина наковтається пилюки і в неї дере в горлі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 104); Рослини і насіння перили мають характерний різкий запах (Олійні та ефіроолійні культури, 1956, 229);
//  Основний, визначальний. Величезне зростання промисловості і надзвичайно швидкий процес зосередження виробництва в дедалі більших підприємствах становлять одну з найбільш характерних особливостей капіталізму (Ленін, 27, 1972, 292).
▲ Характерний злам — вигляд місця руйнування зразка або конструкції, що дає змогу судити про характер руйнівної сили і рід деформації.

2. У сценічному мистецтві — властивий певному народові, епосі, суспільному середовищу. Герої п'єси повинні жити в правдивих ситуаціях, бути наділеними якнайбільшою кількістю характерних рис, мусять мати всі почуття, властиві людині, почуття кохання, дружби, ненависті тощо (Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 103);
//  Який втілює певний психологічний тип. — Данило Микитович більше характерні ролі грав, а я прості — дівочі й бабські... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 351).
▲ Характерний танець — вид сценічного танцю (на відміну від класичного), до якого належать стилізовані національні танці.