в означеннях
Тлумачення, значення слова «характеристичний»:

ХАРАКТЕРИСТИ́ЧНИЙ, а, е. Який випливає з характеру кого-, чого-небудь, характеризує (у 2 знач.) когось, щось; характерний. — Ви, пане.., ніколи нічого не знаєте. Се в вас характеристична прикмета (Іван Франко, IV, 1950, 166); Інтелігенція наша й донині не виробила собі ні ідеалів, ні житєвих [життєвих] форм, характеристичних для неї (Василь Стефаник, II, 1953, 81); Мова візника.. характеристична, в його спокійній упевненості, прихованій глузливій усмішечці відчувається нутро хитрого, тертого куркуля (Вітчизна, 4, 1961, 203); Пам'ятаю, якось один січовик признався мені, що хтів «украсти» мою фотографію, бо ніяк не думав, що може просто її попросити, не будучи ні свояком моїм, ні нареченим. Дрібний факт, але він здавсь мені характеристичним (Леся Українка, V, 1956, 270); Для народної поезії характерними є.. показ героя через типізуючий вчинок, повторюваність характеристичних ознак, певна трафаретність художніх засобів (Радянське літературознавство, 1, 1970, 43); Характеристичне рентгенівське випромінювання виникає при переході електрона з вищого рівня на нижчий (Наука і життя, 11, 1973, 11).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 25.

Коментарі (0)