ХАРАМА́Н, а, чол., діал.
1. Обман; вигадка.
♦ Гнути (загнути) харамана кому — вигадувати
що-небудь; дурити, обманювати когось. Аж ту [тут]
пан... — Так і так, панове громада, важна справа..
я тепер такий самий хлоп, як і ви. Знаєте, цісар
порівняв нас усіх, тепер нема вже панів... — Ну, просто
сказавши, почав нам гнути харамана (Іван Франко, II, 1950,
46); — Розуміється, ви не хочете виявити мені
добровільно всю правду, хочете загнути мені харамана і в душі
смієтеся з мене (Іван Франко, III, 1950, 236); Крутити
(закрутити) харамана кому — обманювати кого-небудь.
[Петро:] Крутили вони людям націоналістичного харамана
довгі роки, але тепер уже кінець їх пісеньці (Петро Козланюк,
Щури.., 1956, 281).
2. Обманщик.