ХАРЧ, у, чол. і і, жін.
1. збірн. Те саме, що харчі. 1. В
дорогу Григорій узяв чимало всякого харчу, але більше всього
тютюну (Олександр Довженко, I, 1958, 76); Польського війська було
більше. В козаків не стало харчі. Почався голод (Нечуй-Левицький,
VII, 1966, 26); Пожвавішав Ласун [папуга] тільки
влітку, коли я зміг приносити йому різний зелений
харч (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 127); * Образно. — Зелень
лугу, блескіт [блискіт] неба — З того радий я; Запах
квітів — більш не треба, То — вся харч моя (Павло Грабовський,
I, 1959, 454).
♦ Харч переводити [даремно, дарма і т. ін.] див.
переводити.
2. Те саме, що харчування 1. Поплатив [ріпник] чи не поплатив за харч, відложив чи не відложив що на чорну годину, але в шинку, між товаришами, він був пан (Іван Франко, IV, 1950, 8); Він знав, що то найми... «Босий дохід, а голодна харч; зрання води, в полуднє пити, а ввечері бити», — як каже жартівлива приказка (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 104); Пригадую зими: морози великі, а хата холодна, харч убогий, та чад, та брак одежі... (Степан Васильченко, IV, 1960, 10); Навесні Семен пішов худобу пасти, почав дещо заробляти на харч (Іван Ле, С. Голубар, 1950, 12).