ХА́РТІЯ, ї, жін.
1. Стародавній рукопис, а також матеріал (папірус або пергамент), на якому він написаний.
2. В середні віки — документ, що засвідчував які-небудь
права або привілеї. [Монтаньяр:] Зреклися
ви титулів, привілеїв і хартій паперових лиш на те,
щоб хартії неписані дістати (Леся Українка, II, 1951, 163).
Велика хартія вільностей — акт короля Англії, що
поклав початок обмеженню королівської влади.
3. уроч. Назва деяких документів, декларацій суспільно-політичного значення. Декларація, одностайно схвалена всіма комуністичними і робітничими партіями, стала хартією інтернаціональної єдності світового комуністичного руху (Радянська Україна, 28.IV 1959, 1); Марксистсько-ленінські партії всього світу сприйняли нову Програму КПРС як велику хартію міжнародного комунізму (Комуніст України, 2, 1962, 19).