ХА́ТА, и, жін.
1. Сільський одноповерховий
житловий будинок. Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки хата
(Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 261); Жваво, з юнацькою енергією
заходився Семен ставити хату (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 125);
Кругом садочки, біленькі хати, І соловейка в гаю чувати
(Леся Українка, I, 1951, 29); — Вибачайте, кумонько, —
мовить [Журавель], випорожнивши горнятко, — чим хата
богата [багата], тим і рада (Іван Франко, IV, 1950, 57); Мої
мости калинові, хати на помості, Прийшов, прийшов
Василечок ба й до мене в гості (Коломийки, 1969, 139);
— Пам'ятаєш приказку? Яка хата, такий тин, який
батько, такий син... (Василь Кучер, Голод, 1961, 329);
— В кожній хаті лампочки Ілліча горять. А у Марії
там така хата, як дзвін. Колгосп збудував (Іван Цюпа,
Назустріч.., 1958, 435); * У порівняннях. Сам, каже [Демко],
губернатор їде у колясці, що скрізь у вікнах, мов хата
яка! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 481);
// Домівка, господа.
Віщує серце, що в палатах Ти розкошуєш, і не жаль
Тобі покинутої хати... (Тарас Шевченко, II, 1963, 11); Кожний
[бурлака] згадував за свою хату, за свою жінку, своїх
дітей (Нечуй-Левицький, II, 1956, 208);
// Тимчасове
пристановище для кого-небудь. Смеркло. — Збирайтеся, бабо, —
каже мама, — та йдіть шукати хати на ніч, а то пізно
буде (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 456); Не стало видно ні хутора,
ні полтавського стовпового шляху, тільки невиразно
бовваніла табірна хата, в якій збиралися ночувати
орачі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 14); Тоня й Віталій.. пливуть
оглянути Сухомлинів причал та рибальську хату-пустку,
де восени рибалки ночують, ховаються від негоди,
а зараз на їхніх нарах пилюки на палець (Олесь Гончар,
Тронка, 1963, 232).
♦ Аж хата трясеться див. трястися; Вертатися
(вернутися, повертатися, повернутися і т. ін.) до хати —
повертатися до рідного краю, додому. Знаю я: він
[мандрівник] вернеться до хати, Він побачить приязні
вогні... (Максим Рильський, Голос. осінь, 1959, 5); Моя хата
скраю [, я нічого не знаю] — мене це не стосується,
це не моя справа. — Я не чинитиму перешкод твоєму
бажанню, але і не допомагатиму.. Моя хата скраю,
я нічого не знаю (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 111); — То
як же буде з Наталкою? З мене ж пан спитається...
— Буде так, як і було, — відповіла Лимариха. — Ну,
як знаєте. Моя хата скраю (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир,
1965, 26); Не держатися хати — часто не бувати вдома.
Марина не знала, як догодити, як власкавити чоловіка,
що завжди дома нудьгує, марудиться, не найде собі
місця, не держиться хати (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 102);
Не при хаті згадувати (згадуючи) див. згадувати;
Тинятися по чужих хатах див. тинятися.
2. Внутрішнє житлове приміщення такого будинку.
Вийшли з хати батько й мати В садок погуляти (Тарас Шевченко,
II, 1953, 363); Ми з Чайчихою, упоравшись у хаті,
пішли до Насті (Марко Вовчок, I, 1955, 263); В хаті стояла
задуха, пахло сухими васильками, якісь тіні ходили по
стінах у присмерку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 229); Іван ходив
по хаті хмурий, як осіння темна ніч (Панас Мирний, I, 1949,
217); Як сіпне [адвокат] дверми д’собі! Трохи-трохи
що не запоров я носом у поміст. Нема що кому казати,
бо в чужій хаті й тріска б'є (Лесь Мартович, Тв., 1954, 205);
— От тобі на! — сказала Онися, заглядаючи в вікно, —
за вовка промовка, а вовк у хату (Нечуй-Левицький, III, 1956,
14); * Образно. Як понесуть товариша В новую світлицю,
Загомонять самопали, Гукнуть гаківниці. Як положать
отамана В новій хаті спати, Заголосить, як та мати,
Голосна гармата (Тарас Шевченко, II, 1963, 205);
// Кімната.
— Іди до секретаря! — сказав [сторож] і повів Чіпку
аж через три хати, де сиділо багато судовиків
(Панас Мирний, I, 1949, 253); Ми пішли в її хату, — властиве,
панночка займала три хати; в першій хаті на столику,
на видному місці, стояв той портрет, що вона хтіла
мені показати (Леся Українка, III, 1952, 600).
Велика хата — простора, світла кімната для прийому
гостей; світлиця. Ночував він у Оксена. Олена перевела
дітей в хатину, а велику хату віддала гостеві (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 102); Мала хата — хатина (у 2 знач.). — А
де ж Ганна, Катерино? Я пак і байдуже! Чи не
вмерла? — Ні, не вмерла, А дуже нездужа. Ходім
лишень в малу хату, Поки випрягає Воли батько: вона
тебе, Марку, дожидає (Тарас Шевченко, I, 1963, 321).
♦ Виносити (винести) сміття з хати див. виносити;
Добривечір [вам] у хату — усталена форма вітання,
яку вживають, заходячи до хати ввечері. Тут саме
ввійшли [братчики] в хату.. — Добривечір у хату, —
привітали всі москалиху, що стояла посеред хати з
ключами в руках (Панас Мирний, I, 1949, 330); [Горпина:]
Добривечір вам у вашу хату! (Нечуй-Левицький, IX, 1967, 223);
Здоров (здорова, здорові) [був, була, були, будь,
будьте і т. ін.] у хату див. здоровий; Здрастуйте вам у хату
див. здрастувати; На всю (на цілу) хату, у знач. присл.:
а) дуже голосно; гучно. Бабина онука Христя, — дівка
сімнадцяти літ, низенька, некрасива, чогось важко
зітхала на всю хату (Панас Мирний, I, 1949, 292); — Геть,
проклята, геть! — заревів на всю хату Прокіп і,
вчепившись О рисі в коси, смикнув її до себе, щоб викинути
з хати, як щеня (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 97); Петрик
розплакався на всю хату (Михайло Стельмах, II, 1962, 398); Максим
кричав на цілу хату. О! Він знайде спосіб на упертість
зятя! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 34); б) дуже сильно.
[Євфросина:] Ніде дітись: треба показати (Йде в кімнату
й виносить сережки й браслет). [Всі:] Ой, гарні ж!
Аж блищать, аж горять! Так і сяють на всю хату
(Нечуй-Левицький, IX, 1967, 232); Лампочка без скла чаділа на
всю хату (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 65); Наговорити повну
хату див. наговорювати; Нагомоніти повну хату див.
нагомоніти; Не виходити з хати — не бувати серед
людей, сидіти вдома. Давненько ми вже Марусю не
бачили, то за горем своїм, то за сваркою тією межи
старими, та й Маруся наче ховалася: з хати, сливе, не
виходила (Марко Вовчок, I, 1955, 209); Десь, певно, вітер
пройняв мене, і я схопив бронхіт, два дні не виходжу вже
з хати (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 431); Не [могти] перейти
хати див. переходити; Носити (понести) сміття під
хату див. сміття; Повна хата кого, чого — велика
кількість, дуже багато кого-, чого-небудь. — Що ж ви
нічого не робите слабій? — Замфір махнув рукою. — Де
там нічого... Ворожок та шептух була повна хата...
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 229); — А за що ж ви п'єте? — А
тобі яке діло?.. Он бач. Добра була повна хата, а тепер
одна пустка зосталася!.. (Панас Мирний, I, 1949, 290);
— Гостей було — повна хата! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 159);
Просимо до хати! — уживається як ласкаве запрошення
завітати в дім. — Оце я до вас у гості... Буде де
переночувати? — питає становий. — Коли ваша ласка,
просимо до хати! — запрохує Чіпка (Панас Мирний, II, 1954,
265); Сидіти в хаті — бути, лишатися вдома. Що то
ти робиш, синочку, тепер, коли й Лізи нема, коли з
дому трудніше вирватися? Певно, сидиш в хаті та
читаєш (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 189); У хаті — вдома. Не
знать, звідки і ким пронеслося, що в Павла у хаті
недобре... (Марко Вовчок, I, 1955, 170); У хату наплювати див.
наплювати; Хоч з (із) хати тікай див. тікати; Хоч
утікай з хати див. утікати 1.
3. Родина, люди, які живуть, перебувають в одному
такому приміщенні. [Диякон:] Усі ми здавна знаємо
Прісціллу і можемо їй вірити на слово. [Парвус:]
Але ж не жінка хаті голова, а чоловік, не їй його судити,
не їй за його й ручити... (Леся Українка, II, 1951, 410);
Бідолахи днями й ночами всею хатою сидять і роблять
ложки.. по 10 крейцарів від копи (Іван Франко, II, 1950, 131); Хата
мовчала. Клим у задумі слухав синову річ (Костянтин Гордієнко, II,
1959, 206).
♦ Відбиватися (відбитися) від хати — те саме, що
Відбиватися (відбитися) від дому (див. відбиватися).
4. розм. Квартира (у 1 знач.). Хата наша — 2 кімнатки — нічого собі. На другому поверсі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 145).
5. Уживається у складі назв деяких сільських установ.
Хата-лабораторія — лабораторія колгоспної
дослідної станції. Показали ми їм [румунським делегатам]
багато чого: і клуб, і хату-лабораторію, і
зерносушарню, і в дитячий садок повели (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959,
300); Хата-читальня — заклад на селі в перші роки
Радянської влади, призначений для проведення
політико-виховних та культосвітніх заходів; приміщення,
в якому проводилися ці заходи. Давид сидів кінець
стола, рився в книжках і виписував якісь цифри, помітки
на клаптику паперу (мав же сьогодні в хаті-читальні
робити доповідь про міжнародне становище, то й
вибирав цифри і складав конспект) (Андрій Головко, II, 1957, 121);
Кіно показували в хаті-читальні тільки зимою, а
літом крутили прямо надворі, в садку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
40).