ХАВЧА́ТИ, чу, чиш, недок., розм. Видавати хрипкі звуки; хрипіти. Зачав мій Шпак пісні виводить, — Та ні — зовсім не те виходить: Хоч вельми-дуже запищить, Хоч не до прикладу хавчить (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 73).
ХАВЧА́ТИ, чу, чиш, недок., розм. Видавати хрипкі звуки; хрипіти. Зачав мій Шпак пісні виводить, — Та ні — зовсім не те виходить: Хоч вельми-дуже запищить, Хоч не до прикладу хавчить (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 73).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 8.