в означеннях
Тлумачення, значення слова «хазяйнувати»:

ХАЗЯЙНУВАТИ і рідко ХАЗЯЇНУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Займатися господарством (перев. сільським), вести господарство. Чоловік її давно помер; старшого сина в Туреччині вбито; менший при матері був, хазяйнував (Марко Вовчок, I, 1955, 80); [Вареник:] Живуть, каже, собі отець з сином в миру, хазяїнують (Марко Кропивницький, II, 1958, 225); Він завжди докладно й мудро розповідав, із зошитом у руках, як колгосп хазяйнував минулого року (Остап Вишня, II, 1956, 15);
//  Вести хатнє господарство, залишатися на господарстві. Була та тітка Мокрина удова, свою єдиначку давно поховала і хазяйнувала в нас (Марко Вовчок, VI, 1956, 297); — Моя жінка, доки жила, сиділа в хаті та хазяйнувала (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 308); Метрів за сто від берега стояла їхня хатина. Там тепер хазяйнувала десятирічна Оля, сестра Степанова (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 9);
//  Клопотатися, порядкувати, поратися, лаштувати що-небудь по господарству. — Гапко! — кличе [старий], — де Марта? — Як-то де? Десь хазяйнує. Чи вона ж в нас не хазяйка? — одказує молодиця (Марко Вовчок, VI, 1956, 237); — Зранку ти будеш хазяйнувати коло худоби, а я в господі... (Панас Мирний, I, 1949, 351); Клим.. допомагав дідові хазяйнувати в саду, на пасіці (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 17);
//  Бути господарем дому, главою сім'ї. — Ой піду я в гай зелений, Посажу я руту. Якщо зійде моя рута, Остануся тута, Прийде милий в мою хату Хазяїнувати. А як же ні, то я піду Доленьку шукати (Тарас Шевченко, II, 1963, 176).

2. Діяти, розпоряджатися за власним розсудом, бути повновладним хазяїном де-небудь, володіти чимсь. Єремія захопив Хорольщину, котру вже давно королі подарували Станіславові Жолкевському, і вже там хазяйнував (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 95); Виявилося, що там, за річкою, в заколотників стоять у шелюгах цілі обози підвід, і, коли Яресько примчався сюди, хлопці вже хазяйнували біля них, реготали до впаду (Олесь Гончар, II, 1959, 251);  * Образно. Надворі вже хазяйнував вечір (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 16); Чути мені, як хвилі в берег хлюпають і вітрюган уже почав хазяйнувати на острові, білі руки в березок викручує (Олесь Донченко, VI, 1957, 290);
//  розм. Розпоряджатися самочинно, виявляючи сваволю. Знову десант. Знову в порту чути чужу мову, хазяйнують чужі люди (Олесь Гончар, II, 1959, 7); В сусідньому селі вже хазяйнували фашисти (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 19);
//  перен., розм. Робити будь-що, не боячись нікого, нічого, безперешкодно (про тварину). Пронюхала Мишва, що вже нема Котів, Та швидше до мішків — І почала хазяйнувати, — Не стільки їсти, як псувати (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 51); Раз Півень, риючись даремно у садку, Побачив ворох жита на току І зараз кинувся туди хазяйнувати, Ще й Курочку покликав помагати (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 154).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 9.

Коментарі (0)