в означеннях
Тлумачення, значення слова «херувим»:

ХЕРУВИ́М, а, чол.

1. У біблійній символіці — надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні — ангел вищого чину. В ту пору із неба Веселі й гучні Святих херувимів Летіли пісні (Яків Щоголів, Вибр., 1958, 330); Мені здавалося, що величні звуки міді тримають мене на своїх хвилях, а поруч мене літають невидимі херувими (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 32);  * У порівняннях. Ладану хлопець не жалів і, завдяки його ревності, дим стояв у церкві хмарою, і Ганна пливла в тій пахучій хмарі, як херувим (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 384);
//  Зображення цього ангела в образі вродливого юнака, дитини або дитячої голівки з крилами. Багато на покуті ікон було розмальованих, і роблених квіточок, і херувимів (Марко Вовчок, VI, 1956, 244);  * У порівняннях. Як божий день — вона ясна, Як херувим — вона вродлива, І безтурботна, і мінлива, Як в небі зіронька нічна (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 87).

2. перев. мн. Церковна пісня, яка починається цим словом. Перед очима її церква .. Співають херувими; а їй під груди щось підкочується, лізе з горла і так хочеться крикнути дико (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 278).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 50.

Коментарі (0)