ХЛІБ, а, чол.
1. Харчовий продукт, що випікається
з борошна. Хліб усьому голова (Українські народні прислів'я та приказки, 1955,
103); Їдеш на день, а хліба бери на тиждень (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 285); — Тепер він вже старий, вже не
держить посесії; поставив собі дім на графській землі
в містечку, платить за ґрунт чинш і живе собі та хліб
жує без роботи (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 280); Той чорний
разовий хліб, який так гарно по-сільськи пахне. Він мені
близький, наче дитина, що зросла на моїх очах (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 230); Кричить прикажчик нам мордатий:
«Косіть, косіть!» А хліб глевкий у животі, — немов
цеглини... І сонце так повільно лине в безодні неба
огняній (Володимир Сосюра, II, 1958, 400); * У порівняннях. — Хай тобі,
дитинко, буде все і з землі, і з води, і з роси, щоб ти був, мов
золото, ясний, наче весна, красний, мов хліб, добрий, —
аж застогнала стара Чайчиха, крізь прийдешні роки
розгадуючи і не знати в кого вимолюючи долю для онука
(Михайло Стельмах, I, 1962, 6);
// перен. Основний життєво
необхідний харчовий продукт. Картопля — половина
хліба (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 63);
// Виріб з борошна певної
форми (паляниця, буханець, коровай тощо); хлібина.
На столі лежав ясний да високий хліб (Пантелеймон Куліш, Вибр.,
1969, 61); Ціла купа людей увалила в двір. В одного
з-за пазухи виглядав крайок паперу; в другого на грудях
наче горб виріс, то оддимався цілий хліб, узятий з дому
на цілий день... (Панас Мирний, I, 1949, 252); Назустріч
вийшли з квітами дівчата, І виступили повагом три
діди, Три чисті білі хліби несучи З дрібками солі
(Максим Рильський, III, 1961, 106);
// Тісто, приготовлене для
випікання таких виробів. «Хоч би півні скоріше кричали —
устала б та хліб завдала», — думаю (Панас Мирний, I, 1954,
79); Стала хліб місити, піч затопила, в хаті убрала, —
так мені любо! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 80); «Лободу дехто
в хліб підмішує!..» (Андрій Головко, II, 1957, 511);
//
Ковбасний виріб у вигляді хлібини.
Білий хліб див. білий.
♦ Водити хліб і сіль див. водити; Дурне сало без
хліба див. сало; Жити на сухому хлібі див. сухий;
Жити не хлібом єдиним (одним), книжн. — мати
духовні інтереси. Не дав і поїсти хлопцеві гаразд. Аж
розсердилась Мотузчиха, а Якимові сміх: — Не хлібом
єдиним жив буде чоловік, тітко Марино (Андрій Головко, II,
1957, 182); Заміняти [святий] хліб див. заміняти 2;
Зустрічати хлібом і сіллю — за старовинним
українським звичаєм підносити паляницю та сіль на знак
великої поваги до того, кого зустрічають, під час
урочистих церемоній або на весіллі при зустрічі
молодих. З хати виходили батько й мати, зустрічали
молодих хлібом і сіллю, вели в хату (Весілля, I, 1970,
28); Їсти сухий хліб див. сухий; Ні скоринки хліба
див. скоринка; Обмінити (обміняти) хліб див.
обмінювати; Перебиватися з хліба на воду див.
перебиватися; Перебиватися з хліба на квас — те саме, що
Перебиватися з хліба на воду (див. перебиватися). Жив
я в часи мого студентства, як водиться, на краю міста
і, як і більшість моїх товаришів, перебивався з хліба
на квас (Гнат Хоткевич, I, 1966, 145); Єпископ тікав без пастви,
а отаман без війська. Тиняючись якийсь час по
гітлерівських задвірках, вони чекали, поки гестапо вирішить
їх долю, і перебивалися, як то кажуть, з хліба на квас
Мельн., Поріддя.., 1959, 47); Переходити (перейти)
з хлібом [і сіллю] див. переходити; Повертати
(повернути) хліб див. повертати 1; Подякувати за хліб і (, за)
сіль: а) висловити подяку за пригощання, гостинність.
Гості, повечерявши всмак, не довго сиділи: подякували
Супрунові та козачкам за хліб, за сіль, забрали свої
драні свити і пішли вкупі з Супруном в клуню спати
(Нечуй-Левицький, VII, 1966, 133); б) висловити подяку за
піклування, турботу, утримання, опіку тощо. У наймах сяк
собі, то так Придбав, сірома, грошенят, ..Подякував
за хліб і сіль І за науку добрим людям (Тарас Шевченко, II, 1963,
269); — Подякую йому [отаманові] за хліб, за сіль,
наглежу [нагляджу] де хуторок красний да й поклонюсь
тоді твоєму батькові... Тільки люби мене вірно, моя
дівчино! (Марко Вовчок, I, 1955, 91); Просимо хліба та солі
одвідати — те саме, що Просимо хліба-солі одвідати
(див. хліб-сіль); Робити хліб див. робити; Садовити
(посадити) на хліб та (і) [на] воду — карати кого-небудь,
даючи тільки хліб і воду; ув'язнювати. Чи не
посадили Вас до цюпи з ласки д. Губчака. На хліб і воду,
на покуту за редакторські гріхи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 280);
Сидіти без хліба див. сидіти; Спасибі за хліб, за
сіль (за хліб і сіль) — уживається як традиційне
вираження подяки за пригощання, гостинність. Після
вечері катеринославець, підвівшись із-за столу, став
дякувати хазяйці. — Спасибі за хліб, за сіль, — промовив
він зі щирою, проникливою теплотою в голосі (Олесь Гончар,
II, 1959, 160); Сухий хліб див. сухий; Точити хліб див.
точити1; Хліба ні скорини див. скорина; Хліб та (і)
сіль! — те саме, що Хліб-сіль! (див. хліб-сіль). —
Добридень, — скаже, — хліб та сіль! Здоровенькі були з
весіллям, свату!.. (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 126); — Хліб
та сіль! — привітався Шмалько. — Їмо, та свій, а ти
трохи постій, може, й так ситий будеш, — відповів
отаман, плечистий, вилицюватий, з привітною
усмішкою (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 63); Хлібом не годуй
див. годувати; Цуратися (поцуратися) хліба [й солі];
Відцуратися (одцуратися) [від] хліба [й солі] — те
саме, що Цуратися (поцуратися) хліба-солі (див. хліб-сіль).
Що язики! Не вимовчать ніколи, А добрі пироги —
Не вороги: Не слід цураться хліба й соли [солі]
(Леонід Глібов, Вибр., 1951, 143); Чорний хліб див. чорний.
2. тільки одн. Зерно, з якого виготовляють борошно.
— А що, стара, будемо робить?.. — Змолотимо та
продамо половину хліба (Нечуй-Левицький, II, 1956, 182); Дід брав
за літо по п'ятаку од вівці. Шага давав на Чіпку та
Грицька, та ще хліба мішків п'ять (Панас Мирний, I, 1949, 154);
Швидше й швидше летять ешелони, хліб, і вугіль, і
нафту везуть... (Володимир Сосюра, I, 1957, 493); Сніг — багатство
полів; пухкий сніг — поганий провідник тепла і тому
добре захищає озимину від вимерзання.. Тому в народі
кажуть: сніг на полях — хліб у засіках (Наука і життя, 12,
1964, 38).
П'яний (п'янкий) хліб див. п'яний.
3. перев. мн. хліба, хліби, ів. Зернові культури
(жито, пшениця і т. ін.) на пні. Хліби зійшли, Радіють
люде, бога просять... (Тарас Шевченко, II, 1963, 30); Стара
Маруся послала Лукину жати хліб за сніп на панському
лану (Нечуй-Левицький, III, 1956, 340); Хліба квітували, і
легкий вітер погойдувався над ними золотавим димком
(Василь Кучер, Полтавка, 1950, 102); Польова доріжка
стелилася між високими хлібами (Олесь Гончар, III, 1959, 17);
// перев. одн. Необмолочені зернові. На річ таку Собаці
Кінь сказав: —..Коли б я не хотів у полі працювати.
Коли б я хліба не возив, То що б стеріг тоді кудлатий
І що б він їв? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 68); — Нащо-то в тебе
хліб гниє в стіжках? — раз питає його Лушня. —
Продай його (Панас Мирний, I, 1949, 266);
// перев. одн.
Урожай зернових. Моя мати між двома хлібами
вмерла: одного не дочекала, а другий уже минувся (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 61); — Ти б, чоловіче, — рає Лободиха, —
пішов до Варениченка; може б він позичив до нового
хліба? (Панас Мирний, I, 1949, 374); Народ робив на панів
панщину і стогнав у неволі. Десяту частку з хліба, з пасік
і з усього свого добра селяни оддавали своїм панам
(Нечуй-Левицький, VII, 1966, 23); Бувало, так повіриш, що все
переміниться в житті, що і земельки прибавиться,
і переднівки минуться, і хліб за хліб зайде, а розвіється
туман сподіванок і побачиш: полями твоїх років
проїжджає не святий Юрій, а панський лановий з
канчуком... (Михайло Стельмах, I, 1962, 292).
♦ Великий хліб — високий урожай зернових.
Високий урожай, великий хліб країни... До творення цього
всенародного багатства найбільш причетні
правофлангові п'ятирічки, чий особистий вклад сил, енергії, знань
робить ниву рік у рік щедрішою (Радянська Україна, 11.XII
1973, 2).
4. перев. одн., перен., розм. Засоби до існування;
заробіток. — Ось служив, служив, та тільки того, що
на мені... Час, мабуть, про хліб подумати (Панас Мирний,
I, 1949, 169); — Не рубайте мені виноградника... я
бідний, в мене діти дрібненькі... це ж хліб мій увесь...
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 216); Коли людина має цікаву роботу,..
коли вона не має побоювань про завтрашній хліб,
фізично здорова.., — тоді вона ясними очима дивиться на
світ (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 126); Ротмістр
непогано почував себе на ситих старшинських хлібах (Спиридон Добровольський,
Очаківський розмир, 1965, 92); Найстарший Гриців син
Михась уже десять років був на своєму батрацькому хлібі
(Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 15).
♦ Бути на ласкавім хлібі див. ласкавий; Відбивати
(відбити, відбирати, відібрати, рідко перебивати,
перебити і т. ін.) хліб чий, у кого, рідко кому —
перехоплювати чий-небудь заробіток, займати призначене
комусь місце роботи, чиюсь посаду. [Галя:] Я, каже,
вивчу, як слід, якого хлопця, а він мені буде хліб
одбивати... (Панас Мирний, V, 1955, 147); Козаков, ревниво
заздрячи танкістам, був однак щиро задоволений з того, що
вони так прудко пішли вперед. — Хоч і відбивають наш
«хліб», але ж зате в Прагу встигнуть, — втішав він
своїх «вовків». — Не дадуть братанам задихнутись!
(Олесь Гончар, III, 1959, 433); — На кого ж ви вчились? — Теж
на вчителя! Мало не перебив ваш хліб, — білозубо
засміявся Марко (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 131);
Даремно (даром, дурно, задарма і т. ін.) їсти хліб — те саме,
що Хліб переводити [даремно, дарма і т. ін.] (див.
переводити). — Чого це ти, о. Хведор, взявся на своїх
дочок? Вони ж дурно не їдять в тебе хліба, — вони коло
всього, а твоя матушка тільки порядкує (Нечуй-Левицький, I,
1956, 121); Ференц намагався у всьому допомагати
бійцям, бо не хотів задарма їсти їхній хліб (Олесь Гончар, III,
1959, 229); Дати хліб у руки кому — дати кому-небудь
можливість матеріально себе забезпечувати. — Через
тиждень почнуться курси трактористів. Відпусти
свого Петра на ці курси. Даси йому хороший хліб у
руки, добру роботу (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 315); Є хліб
і до хліба — є що їсти й пити. — Все в мене поки що є:
і хліб і до хліба (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 60); Заробляти
[на] хліб (шматок хліба); Добувати хліб (хліба) —
добувати засоби до існування. Хто що знає, тим і хліб
заробляє (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 92); — Вигадали
машинами молотити.. на те тільки, щоб бідному чоловікові
не дати заробити шматка хліба (Панас Мирний, IV, 1955,
249); — Ті вчать, бо вони не мають поля. Вони цим на
хліб собі заробляють. А в тебе поле, в тебе
господарство!.. А ти ні про що не дбаєш, тільки про книжки та
про молитви (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 392); Тим часом
потреба заробляти на шматок хліба забирає у мене ввесь
час і сили (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 282); Важко було Лисичці
хліба добувати (Іван Франко, IV, 1950, 79); Зводити (звести)
з хліба див. зводити; Іти за прошеним хлібом (на
прошеному хлібі) див. прошений; Іти (піти) на свій хліб
(свого хліба шукати) — починати жити на власний
заробіток. Треба було й йому, скінчивши школу, злазити
з батьківської шиї, — свого хліба шукати (Панас Мирний,
III, 1954, 185); Батько з сімнадцятирічного зросту
пішов на свій хліб (Збірник про Кропивницького, 1955, 6); З
дитячих літ, залишившись круглим сиротою, уже на свій
хліб пішов. Найми — по хуторах за пастуха, потім
у коваля підручним, потім — ішли на заробітки люди
і він з ними подався в світи... (Андрій Головко, II, 1957, 213);
І то хліб — уживається для вираження згоди з
чим-небудь незначним за браком чогось більшого. —
Стрілки треба розчистити. — От чорт, успів уже
придивитися, — скочив Карпо з брички. — Циганом би тобі
бути. — І то хліб (Михайло Стельмах, II, 1962, 367); Їсти хліб —
мати необхідні засоби до існування. Перестав
[п'яниця] пити, купив левадку, постановив вітряк і довіку їв
хліб (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 229); Кавалок хліба, рідко —
те саме, що Шматок хліба (див. шматок). — Ото,
господи... їдні родяться у щасті, є що їсти, є в що
вдягнутися, і горя не знають, а другі... отак марно гинуть...
Ані хати, ані хліба кавалка (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 454);
Кусок (кусень, кусник) хліба див. кусок, кусень,
кусник; Ласкавий хліб див. ласкавий; Легкий хліб; Легкі
хліба: а) заробіток без важкої праці. Андрій знов не
нанявся. Отак щороку. Легкого хліба шукає (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 13); Якось зупинився біля Хоми другий циган,
не коваль, а баришник. Мабуть, підговорив Хому їхати
далі, легкого хліба шукати, бо на ранок шатра на
леваді вже не було (Степан Олійник, З книги життя, 1968, 35); Вже
минуло багато часу, як Чучупаки розпродали свій
маєток і від'їхали на легкі хліба до Америки (Степан Чорнобривець,
Пісні.., 1958, 13); б) нескладна робота, справа. — Сідай
на готове та дивись не відпусти гайку, — повчав
Сагайда Маркевича, передаючи йому взвод. — З такими
гренадерами тобі й море до пупа. А я не женуся за легким
хлібом, піду на 1-й [взвод], до молодих громадян... — Я
теж не шукаю собі легкого хліба, — ображено зауважив
на це Маркевич (Олесь Гончар, III, 1959, 389); Лежаний хліб
див. лежаний; Лежачий хліб див. лежачий; На хліб
перепадає (перепаде) — є, буде якийсь мізерний
заробіток. — Піду до кого або хто покличе [попрати] —
може, хоч на хліб перепаде! (Панас Мирний, IV, 1955,
287); Перейти на легкий хліб див. переходити;
Піти на легкий хліб (легкі хліба) див. піти; Позводити
з хліба див. позводити; Покуштувати хліба див.
покуштувати; Проханий хліб див. проханий; Прошений
хліб див. прошений; Пуститися на легкий хліб — те
саме, що Перейти на легкий хліб (див. переходити).
Ви не думайте, що я.. так собі, що з легким серцем на
легкий хліб пустилася! (Іван Франко, III, 1950, 96); Скуштувати
хліба якого, чийого: а) пожити певний час так, як
хто-небудь. Що ж до 15-літнього пробування Драгоманова
«в чарівній Женеві», то нехай би «старий» перше, ніж
говорити про тії «чари», скуштував би сам
емігрантського хліба (Леся Українка, VIII, 1965, 208); б) те саме, що
Покуштувати хліба (див. покуштувати); Тяжкий хліб
див. тяжкий; Хліб насущний (насушний) див.
насущний; Хліб переводити [даремно, дарма і т. ін.] див.
переводити; Шматок хліба [насущного] див. шматок.
5. перен., розм. Харчі, їжа. Чий хліб їси, під того
й дудочку скачи! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 88); Дід знову
забалакав: — ..Я людям служу, громаді служу — так,
за хліб, за спасибі... от що! (Панас Мирний, I, 1949, 158);
// Утримання, забезпечення кого-небудь. Батьків хліб
не навчить (Номис, 1864, № 10777); Хто служить з
ласки, тому стає хріном хліб панський (Українські народні прислів'я та приказки,
1963, 85); Піти до зятя на друге село не хотілось, бо
зять — чужа людина, а чужий хліб гіркий (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 41);
// чого. Що-небудь основне, найнеобхідніше
для функціонування, існування і т. ін. чого-небудь;
основа. Вугілля — це справжній хліб промисловості,
без цього хліба промисловість стоїть.. (Ленін, 40, 1974,
276); Цеглу часто називають хлібом новобудов (Вечірній Київ, 29.XI 1973, 1).
♦ Бути (жити) на хлібах чиїх (на хлібі чийому);
Їсти хліб чий; Сидіти на хлібі чийому — жити за чийсь
рахунок, бути на чийомусь утриманні. — Я краще кози
доїтиму.., а не буду їсти його хліба! (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
36); Санаторці жили на хлібах Якима Івановича
Потопальського мов у бога за дверима (Юрій Збанацький, Сеспель,
1961, 95); — Йди з мого достатку, ..як ті розумники,
що скаламутили тобі мізки і які тебе в Сибір на
поселення запроторять. Тоді вже можеш плювати на мене,
а тепер, поки на моєму хлібі сидиш, — зась! (Михайло Стельмах,
I, 1962, 108); Ділити (розділяти) хліб [і сіль] — те
саме, що Ділити (розділити) хліб-сіль (див. хліб-сіль).
Вона ділила з ним твердий вигнання хліб (Леся Українка, I,
1951, 175); В думках перебирає [Мірошниченко]
тривожні години, коли він з партизанського лісу навідувався
до Бондарів і ті без нарікання ділили з ним у
темряві хліб і сіль, сподіваючися на кращі часи (Михайло Стельмах,
II, 1962, 25); Дурно хліб їсти див. їсти; З'їсти хліба
див. з'їдати; Знати (дізнаватися, дізнатися), почому
(почім) хліб і сіль — зазнавати труднощів, важких
випробувань. — Та знаю, почому хліб і сіль (Михайло Стельмах,
I, 1962, 49); І хоч він не так багато прожив на світі,
а встиг дізнатися, почім хліб і сіль (Степан Чорнобривець, Красиві
люди, 1961, 8); Їсти чужий хліб див. їсти; Казенні
хліби (хліба) їсти; Казенний хліб їсти, заст., ірон. —
сидіти у в'язниці. Довго держали там [у тюрмі];
цілий рік я казенний хліб їла (Панас Мирний, I, 1954, 95);
Посадити на казенні хліба див. посадити.