Словник української мови

ХЛІ́БЕЦЬ, бця, чол. Невелика хлібина;
//  Невеликий хліб з м'ясного фаршу. Залежно від складу фаршу м'ясні хлібці виготовляють таких назв: «Любительський», «Кращий», «Московський» (Українські страви, 1957, 82).

ХЛІБЕ́ЦЬ, бця, чол. Зменш.-пестл. до хліб 1—3. Нема, бачите, рідної неньки, нікому було і шматочок хлібця дать небозі (Олекса Стороженко, I, 1957, 27); Чи вчинила хлібця, чи спекла — мерщій до подруг: там її ждуть, дожидають, як об весні ластівки! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 423); Дає [Кіндрат] в позичку хлібця пуд, просить повернути два (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 26); Жовкне і травиця, Така її доля, Хіба зелениться Хлібець серед поля (Павло Грабовський, I, 1959, 373).