ХЛІ́БНИЦЯ, і, жін.
1. заст. Жіночий рід до хлібник.
2. Тарілка або кошик для хліба та хлібних виробів.
На столі.. стояв уже готовий обід, виблискували
начищені ножі й виделки, хлібниця з хлібом (Іван Сенченко, На Батиєвій
горі, 1960, 45); Через кілька хвилин на столі з'явилось
малинове варення.., у грубих полив'яних хлібницях
пиріжки з грушами, різне печиво (Микола Олійник, Леся, 1960,
148); Максим підсунув ближче до Голди лозову хлібницю,
на якій лежали квадратові шматочки печива (Дмитро Ткач,
Арена, 1960, 9);
// Невеликий ящик для
зберігання хліба. Серед товарів ширвжитку Херсонського
комбайнового заводу приємне враження справляє хлібниця,
що закривається, — зручна, оригінальна (Радянська Україна, 29.IV 1971, 4).