Словник української мови

ХЛІБОПЕКА́РСЬКИЙ, а, е. Стос. до випікання хлібних виробів;
//  Признач. для випікання хлібних виробів. Борошно, крупу і олію з насіння сої застосовують у хлібопекарській, кондитерській, консервній, м'ясомолочній та інших галузях харчової промисловості (Зернові бобові культури, 1956, 76); Ряд сільських хлібопекарських підприємств реконструйовано, механізовано трудомісткі процеси (Радянська Україна, 9.XII 1973, 2); На хлібопекарських заводах працюють тістоділильні машини та бубличні автомати (Наука і життя, 7, 1956, 10);
//  Який виявляється під час випікання хліба (про якість). Це жито [«Таращанське 4»] набагато крупнозерніше за інші сорти і має вищі хлібопекарські якості (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 84); Від наявності клейковини та її еластичних властивостей залежать хлібопекарські особливості борошна (Колгоспник України, 5, 1961, 29).