Словник української мови

ХЛІБОРО́БСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до хлібороб і хліборобство. Люди не йшли, а бігли, і були рухи в них такі вільні та жваві, немов хліборобська праця ніколи їх не в'язала (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 429); І знову завмирає в чеканні стражденне хліборобське серце, плекає зрадливі сподівання, марить тим житнім колосочком, тим дрібним, але своїм зернятком, на якому тримається його життя (Михайло Стельмах, I, 1962, 361); Все життя, поведінка, мова, навіть рухи Никанора зв'язані з землею, хліборобським ремеслом, сільським побутом (Радянське літературознавство, 4, 1957, 46); Колись Яремин Кут облягали з усіх боків землі пана Безбородського, — тепер вони довічна власність хліборобської артілі «Сугаклія» (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 11);
//  Власт. хліборобові, характерний для нього. Милує [мати] й стиха, любим голосом малює йому картину іншого життя... життя тихого, хліборобського побуту... (Панас Мирний, I, 1949, 181); Захар досить вільно і невтомно почуває себе, навіть співчутливо позира на розпарений вид слідчого — паркий день видався, за хліборобською звичкою на небо дивиться (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 290); Дівчина стояла обіч, милуючись спритністю парубка, в руках якого почувалась дужа хліборобська сила (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 275);
//  Признач. для вирощування хліба. Описуючи, скажімо, хліборобські знаряддя, ніяк не можна етнографові минути питання сільського господарства (Максим Рильський, III, 1956, 162);
//  Який вирощує хліб. Донбас відомий як багатющий хліборобський край, де ростуть і колосяться пшениці і жита (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 185).