ХЛЯ́ПАВКА, и, жін., діал. Дощ, сльота. Я вмру восени, в саму хляпавку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 153); Ранком пишу не в хаті, а надворі, як тільки нема «хляпавки» (чудовий буковинський термін для дощу) (Леся Українка, V, 1956, 339).
ХЛЯ́ПАВКА, и, жін., діал. Дощ, сльота. Я вмру восени, в саму хляпавку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 153); Ранком пишу не в хаті, а надворі, як тільки нема «хляпавки» (чудовий буковинський термін для дощу) (Леся Українка, V, 1956, 339).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 91.