ХЛЬО́РКА, и, жін., лайл. Те саме, що повія. З обстриженими головами, 3 підрізаними пеленами, Стояли [у пеклі] хльорки (Іван Котляревський, I, 1952, 128); І нащо йому така сила грошей здалася? ..Прогуля-проп'є з тією чортовою хльоркою! (Панас Мирний, IV, 1955, 40); — Це ж чия така хльорка? Не Василева? — Несвітський сором спалював Тіну, вона затулила обличчя долонями, схлипнула (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 28).