ХЛЬО́СТА, и, жін., розм. Те саме, що хльост. — Там
[у Войцехової] не було вибору: або хльоста, або бреши,
що влізеться (Іван Франко, VI, 1951, 194).
♦ Дати (задати) хльосту кому — відшмагати,
побити кого-небудь. І просився, і молився, а ще більш
злякався, Бо таку задали хльосту, що й світа цурався
(Пісні та романси українських поетів.., I, 1956, 293).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 92.