в означеннях
Тлумачення, значення слова «хльосткий»:

ХЛЬОСТКИ́Й, а, е.

1. Який сильно, дошкульно б'є. І переможця сміх Мене ударив, як хльосткий батіг (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 209).

2. Який сильно хльоскає, шмагає по чому-небудь (про дощ, сніг, вітер і т. ін.). Я був сином степу, сином ріллі і кураю, хльостких осінніх дощів і споконвічної бідності (Михайло Чабанівський, За півгодини.., 1963, 14); По вчорашній горобиній ночі з хльосткою грозою і блискавицями — спека (Літературна Україна, 13.IX 1974, 4).

3. перен. Який глибоко вражає, висловлений з влучною, часто образливою прямотою; гострий, дошкульний. Коли замість слів.., хльостких і спокійних одночасно, почуємо істеричну лайку — значить, не все гаразд (Василь Еллан, II, 1958, 182); В епіграмах [Бернса] переважають короткі голосні, що значно підсилює їх хльосткий сарказм (Радянське літературознавство, 5, 1958, 88); Панфьоров знаходить точні слова для передачі коротких і хльостких реплік, які перекривають гамір селянської громади (Радянське літературознавство, 2, 1961, 67).

4. розм. Дзвінкий, гучний (про удар, звук). Хребет свій, як бич, як струну, простеля Хльостка какофонія ноти одної Маніакального скрипаля (Микола Бажан, Вибр., 1940, 84); Артистично відтворював [Жержеля] розгонистий і хльосткий голос вчителя (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 175).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 93.

Коментарі (0)