ХЛЮПАТИ, аю, аєш, недок.
1. неперех. Плещучи,
просочуючись, видавати характерні звуки (про
воду, грязь і т. ін.). В чоботях уже хлюпала власна кров
(Іван Ле, Мої листи, 1945, 101); Хлюпає й хлюпає твань під
ногами (Олесь Гончар, II, 1959, 145); За сосновим бором та
густими кущами хлюпав широководий Дніпро (Юрій Збанацький,
Курилові о-ви, 1963, 39); Григір вичитував хуторянам,
які їхали через Троянівку на базар до Зінькова, за всякі
дрібниці: за дьоготь, що по-безгосподарському хлюпає
в мазниці, за те, що коняка не так запряжена (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 34); * Образно. Пшеничний океан хлюпав
жовтими бурунами за обрій (Олесь Донченко, V, 1957, 139); В
голубих озерах її очей хлюпає радість (Іван Цюпа, Назустріч..,
1958, 357);
// З плескотом битися, ударятися об
що-небудь. Прудко пливе човен, ..за ним несе вода другий,
порожній, хлюпає в його білі боки... (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
387); Стало чути, як гуде бджола, хлюпає внизу під
мостом річка об палі (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 528); Ось
уже перед очима в них метляються верби, гнуться лози,
шумлять, припадаючи до води, очерети, хлюпає в берег
здійнята вітром хвиля (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 186);
* Образно. Куди не глянь — у всі краї — Такі багаті
врожаї,.. Комбайну важко в них пройти: Колосся
хлюпає в борти (Микола Упеник, Укр. поема, 1950, 82); Зеленкувате
місячне сяйво тихо хлюпало в шибку, мов далеке Чорне
море (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 368);
// Ударяючи
по воді, з шумом занурюючись, падаючи в воду чи іншу
рідину, створювати плескіт. Стиха хлюпали весла
(Юрій Яновський, II, 1958, 198); Тепер стріляли з авто і з-поза
нього. Але... кулі не хлюпали в воду. Вони відповідали
короткою луною, в'їдаючись у твердий вапняк урвищ
(Юрій Смолич, I, 1958, 102); Зрідка крякала десь качка,
хлюпала в ковбані (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 86).
2. перех. і неперех. Рвучкими рухами лити, бризкати
водою або іншою рідиною на кого-, що-небудь. Бігали
[люди], носили відрами воду, хлюпали на вогонь, а він
горів усе дужче (Борис Грінченко, II, 1963, 301); Мати зливала синові
на руки. Данило хлюпав на себе холодну, свіжу воду
(Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 31); * Образно. Вмивалася
туманом, мов молоком, ніч, хлюпала росами на доли
(Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 7);
// Розливатися, виливатися,
розпліскуватися звідкись (перев. від рвучкого
поштовху, похитування тощо). Склянки бряжчали, дзвеніли
та скреготали в її руках, вода хлюпала з миски (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 250); А гаряча гарбата хлюпала їм на руки,
на сорочку й на лице. Вихлюпалася майже вся (Лесь Мартович,
Тв., 1954, 151); Над спорожнілою мискою востаннє
перехиляється відерний горщик. Хлюпає борщ, густо
закришений буряком (Іван Микитенко, II, 1957, 80);
// Утворювати
звуки, що нагадують хлипання. Мій товариш голосно
хлюпає розквашеним носом, відповідає, немов на допиті
(Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 115).