Словник української мови

ХЛЮЩ, а, чол. Сильний дощ; злива. Ідуть дощі — Густі хлющі, Почався листопад (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 157); Роки, весняна вільгість, осінні хлющі і тумани спочатку покрутили руки, а потім і ноги старого (Михайло Стельмах, I, 1962, 43).
♦ На (як, мов, наче) хлющ (хлющі) змокнути (змокти, змокріти і т. ін.) — стати зовсім мокрим. Боки йому [турові] ходили ходором, руда шерсть змокріла на хлющ, з роззявленого рота висунувся безсилий потемнілий язик (Павло Загребельний, Диво, 1968, 81); Дощ ось-ось лине з неба, а вони ж далеченько, десь біля річки, змокнуть як хлющі (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 66); Перемокнути на хлющ див. перемокати; П'яний як хлющ — дуже п'яний. Двічі на тиждень, у суботу і в неділю, Насінник приходив на службу п'яний, як хлющ (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 259); Як (мов, неначе) хлющ [мокрий] — дуже, наскрізь мокрий. І дрова мов хлющ, не горять в паровозі (Леонід Первомайський, II, 1958, 306).