ХЛО́ПЦІВ, цева, цеве. Прикм. до хлопець; належний хлопцеві. Матюха сатанів. Скривавлене обличчя хлопцеве і з очей страх будили в ньому гостре чуття звірячої люті й хмільної насолоди (Андрій Головко, II, 1957, 144); Хлопцева рішучість розвеселила дорослих (Олесь Гончар, I, 1959, 47); В голосі хлопцевім бриніли ледве вловні нотки і сорому, і образи, і жалю до батька (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 336).