ХЛОПИ́ЩЕ, а, чол. Збільш. до хлоп1 2. Двері ванькира відчинилися, і, схиляючися, щоб не вдаритися головою в одвірок, до ванькира ввійшов здоровенний хлопище (Іван Франко, VIII, 1952, 21); Тимофій несе молоду вільху на плечі. Здоровенний, мов смерека, незграбний.. хлопище (Гнат Хоткевич, II, 1966, 381).