Словник української мови

ХЛОР, у, чол. Жовтувато-зелений отруйний газ з різким задушливим запахом, що використовується для синтезу хлорорганічних сполук, хлорування води, вибілювання тканин, паперу, виробництва соляної кислоти тощо. Якщо крізь розплавлену кухонну сіль пропустити сильний електричний струм, то на одному з електродів виділяється блискучий метал — натрій, а на другому — газоподібна речовина — хлор (Уроки діда — старого хіміка, 1956, 80); Сахно обережно сьорбнула бурої з неприємним запахом юшки. На смак вона була солодка і трохи п'янка. — Тут є хлор? — запитала вона (Юрій Смолич, I, 1958, 72).

ХЛОР... Перша частина складних слів, що відповідає: слову хлор, напр.: хлоразид, хлорорганічний і т. ін.; слову хлористий, напр.: хлорацетон, хлорбензол і т. ін.