Словник української мови

ХЛИСТИК 1, а, чол. Зменш. до хлист1. Панич наближався до брами, недбало помахуючи хлистиком (Леся Українка, III, 1952, 607).

ХЛИСТИК 2, а, чол., розм. Те саме, що жевжик 1;
//  Уживається як лайливе слово, перев. при звертанні. В такім настрою застав його Заяць. — Та, ти, помано, ти, хлистику, ти, гусяче повітря! — кричав на нього Медвідь (Іван Франко, IV, 1950, 72).