в означеннях
Тлумачення, значення слова «хмарка»:

ХМА́РКА, и, жін. Зменш.-пестл. до хмара. В сю хвилину море синє, аж фіолетове, небо зовсім весняне, хмарки білі (Леся Українка, V, 1956, 219); — Це добре, що ти його захищаєш, — почав Сергій Рудь і випустив з рота хмарку білого диму, що закручувався в химерні хисткі кільця (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 97); Невідступно за мною летить хмарка дрібненьких мушок (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 226); Не сховалася від його пильного ока хмарка у невдоволення, що лягла на чоло полковника після такої відповіді (Натан Рибак, Час, 1960, 15);  * У порівняннях. [Маруся:] Забіліло на воді, неначе хмарка! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 464); Дим цигарок у повітрі, як хмарка, повис (Максим Рильський, III, 1961, 200).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 94.

Коментарі (0)