Словник української мови

ХМА́РНО. Присл. до хмарний. — А ти не кряч зараз галкою! — сказав Гриб хмарно (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 24); От що зробили з мене годи Та безталання; та ще й те, Що літечко моє святе Минуло хмарно (Тарас Шевченко, II, 1963, 175);
//  у знач. присудк. сл. Сьогодні до полудня хмарно, але сухо (Леся Українка, V, 1956, 392); А небо щось віщує: хмарно, навіть капало вже (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 150).