Словник української мови

ХМЕ́ЛЕВИЙ, а, е, ХМЕЛЬОВИ́Й, а, е. Прикм. до хміль 1. Вже із хмелевих віт Прудкого Возного почулось: «Протестую!» (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 256); Вони [шишки хмелю] золотисто-зеленого кольору з характерним хмельовим запахом (Лікарські рослини.., 1958, 166); Основною базою хмелярства республіки по праву вважається Житомирщина. З її хмельових плантацій Україна одержує 65 процентів продукції (Радянська Україна, 23.VII 1967, 2);
//  Приготовлений з хмелю, з хмелем. Хмелеві дріжджі.