ХМЕЛИ́НОНЬКА, и, жін. Пестл. до хмелинка. У городі хмелинонька Грядки устилає (Українські народні пісні, 1, 1964, 300); [Домаха:] Чого ж тая хмелинонька На тиночок похилилася? (Марко Кропивницький, II, 1958, 125); * У порівняннях. [Катря:] Що мій королевич як сокіл! Він же, як вітер, закружить мною. (Ніжно.) А я ж... як та хмелинонька, обів'юсь круг нього (Степан Васильченко, III, 1960, 131).