ХМЕЛИТИ, лю, лиш, недок., перех., розм.
1. Додавати хмелю (у 1 знач.) в який-небудь напій. Загадав Іван ся женити, з м'якин [з полови] пиво варити, кропивою хмелити (Словник Грінченка).
2. Робити кого-небудь хмільним; п'янити. Чарки
заходили по руках. Не горілка хмелила — радість.
Сердечні бриніли розмови (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 17);
// перен. Збуджувати кого-небудь, паморочити голову
комусь. Він бачив у ці дні, як хмелила Ярославу
розкутість власного темпераменту (Олесь Гончар, Циклон, 1970,
175);
// перен. Позбавляти ясності (розум, свідомість,
думки тощо). Машинально відповідав він на запитання,
але сон хмелив його свідомість, плутав думки і слова
(Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 14).