в означеннях
Тлумачення, значення слова «хмуритися»:

ХМУРИТИСЯ, рюся, ришся, недок.

1. Насуплювати брови, морщити чоло, обличчя, виражаючи зажуреність, незадоволення, задуму і т. ін. Михайлина незадоволено хмурилась, але Наталя добре бачила — мати на неї не сердиться (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 198); Митько не дуже зажурений, але роблено хмуриться (Андрій Головко, I, 1957, 364); Олег все глибше замикався в собі, наче його мучила якась таємна гризота. Він весь час хмурився і здебільшого німував (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 140);  * Образно. Місяць дивиться на дівчину і не то хмуриться, не то посміхається їй (Михайло Стельмах, I, 1962, 541); Хмуриться небо обличчям кошлатим, Сонячний усміх згубивши між хмар (Ростислав Братунь, Грудка.., 1962, 43);
//  Ставати похмурим (про брови, чоло, обличчя). Ксеня біжить під захист батька, якому теж дістається від матері: — А ти й радий потурати їй! — хмуряться низький лоб і чорні крильчасті брови. — І що тільки з вас обох буде? (Михайло Стельмах, I, 1962, 379); Чоло її час від часу хмуриться в задумі, а вуста щось мимоволі шепочуть... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 213);
//  на кого. Виявляти незадоволення ким-небудь, сердитися на когось. Вже бачу, як ти хмуришся там здалека на мене (Леся Українка, V, 1956, 339); Вони [чоловіки] хоч і сваряться, так за діло, і не гміють хмуритися один на одного цілими місяцями, як жінки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 108).

2. тільки 3 ос. Те саме, що хмаритися 1. Хмуриться небо, збивається знов волога (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 322);
//  безос. Не все ж і хмуриться, — колись виясниться (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 156).

3. тільки 3 ос. Темніти, тьмяніти в негоду або в присмерках (про місцевість, предмети і т. ін.). Тьмяно в халупці. Цідять морок маленькі вікна, хмуряться вогкі кутки, гнітить низька стеля (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32); Навколо хмурилася тайга. Вітер стих, і лісові велетні, здавалося, відпочивали після боротьби з крилатим супротивником (Олесь Донченко, II, 1956, 39).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 98.

Коментарі (0)