ХТО́КАЛО, а, чол., розм. Людина, яка питає «хто». [Степан:] Зостанься ж біля хати, а я... Часом надійде... [Хведоска:] Хто? [Степан:] Хтокало! (Марко Кропивницький, II, 1958, 52); — Чого це ти, Чіпка, як мила з'їв, — питає [Лушня]. — Чого ти журишся? — Хто журиться? — твердо одказав Чіпка. — Хтокало... (Панас Мирний, I, 1949, 288).