ХТИ́ВО. Присл. до хтивий. Денис помітив той погляд. Хтиво поблискуючі щілинки очей його звузились, він по-молодецькому ворухнув плечима (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 238); Їй не забути, як ламав Дитячий стан бандит у неї. Одежу хтиво розривав Тяжкою лапою своєю (Максим Рильський, Поеми, 1957, 153); Кирило не чув докорів. Красу природи і її спокій пив хтиво, як спраглий воду, без думки і без сумніву (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 213).