ХУДІ́БОНЬКА, и, жін.
1. Пестл. до худібка1.. Наїхали пани Та ще й орандарі Воли й вози забирать... Гей, беріть же ви Усю худібоньку: Не маю вам що казать! (Українські народні ліричні пісні, 1958, 524).
2. діал. Пестл. до худібка 2. — Бог покарав мене: я погорів; Уся худібонька пропала, Неначе язиком корова ізлизала... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 33).