ХУДО́БКА, и, жін.
1. Пестл. до худоба 1. Він, сердешний чоловік, побивається; звісно — хазяйки нема, а худобка, а господа, а самому ніколи (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 31); — Коні в нас будуть, баю, не турбуйся. І худобка буде (Олесь Донченко, I, 1956, 154).
2. діал. Зменш.-пестл. до худоба 3.