ХУДО́ЖНИЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до художник 1, 2.
І я незчувся, як ніби побачив цього живого свідка
людської кривди не з батогом в руках на козлах, а в
художницькій академії з пензлем у руці… (Нечуй-Левицький, VII,
1966, 292); Всією своєю художницькою практикою, всіма
своїми усними і друкованими виступами Довженко
переконував, що епігонство в режисурі кіно — річ дуже
небезпечна (Мистецтво, 5, 1964, 16); Життя народу завжди
було головним об'єктом художницьких спостережень
і досліджень В. Минка (Вітчизна, 1, 1972, 183);
// Власт.
художникові; творчий. Відчуття образних
можливостей слова, ємкість художньої деталі і тонкий гумор
разом з гострою художницькою спостережливістю
дають великі можливості для успішної праці в галузі
малих форм (Історія української літератури, II, 1956, 651); Коли зіставити
ці два уривки — з Наустовського і Купріна, — то легко
переконатися, що головне в їх змісті є не так самі
картини природи, зображені письменниками, як
сприймання їх художницькою уявою, як характер асоціювання
баченого з картинами, що відклалися в досвіді,
легкість і простота малюнка (Шамота, Талант і народ, 1958, 63); Поки
що менш знайомий письменникові тип індустріального
робітника.., — але є всі підстави сподіватись, що
художник такої широти й ґрунтовності, як Гончар, не
зможе обійтись без глибокого художницького «освоєння»
цієї провідної постаті нашого життя (Про багатства
л-ри, 1959, 231).
2. Стос. до творів мистецтва, їх створення. На мій погляд — у Вас дуже великий художницький талан (Панас Мирний, V, 1955, 383).