ХУДИЙ 1, а, е. Який має виснажене, тонке,
сухорляве тіло. — Як ти змарніла, Гаїночко! — промовив
Зінько... — Сам гарний: жовтий, як віск, а худий; як
скіпка, ще й очі позатягало (Борис Грінченко, II, 1963, 483); Людина
була настільки худа, що коли вона витягла з-під ковдри
руки, Тамара жахнулася — це були не руки, а
обтягнені шкірою палички (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 206); Вона
втягла щоки і пустила під лоб очі, щоб показати, який
він худий (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 156); * Образно. А місяць
худий, змарнілий — повипинало ребра... (Володимир Сосюра, I, 1957,
61);
// у знач. ім. худий, дого, чол. Худорлява,
виснажена людина. Поки гладкий охудне, то худий здохне
(Номис, 1864, № 5678); [Гетера:] Сей варвар
африканський певне добре з левами вмів битись... А худого
я б віддала пантері... (Леся Українка, II, 1951, 526);
// Про
частини тіла. Худе та поморщене бабине лице аж
зчорніло, неначе землею припало (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 410);
Полилась йому.. сльоза скупувата На щоки худі та запалі
(Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 232); Денис сидячи спав,
упершись худими ногами-котурнами в протилежну
стіну (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 152); * Образно. Місто
зустріло нас сумно. Болісно випиналися в небо худі ребра
старовинних соборів (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 87);
// підсил.
Дуже виснажений (у сполученнях-повторах). На полу,
на рядні лежить старенька, худа-худа, як шкелет
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 464); Як тяжко перехворіла
Вікторія, худа-худа, бліда і висохла вся (Антон Хижняк, Тамара,
1959, 219);
// Нежирний (про м'ясо). При недостатній
кислотності шлункового соку хворий харчується так.
Йому дають м'ясні супи з свіжого худого м'яса (Лікарські рослини.., 1958, 225);
// Виснажений, бідний (про ґрунт,
рослинність). Тут на полі скупім і худім, Наче
терен на ріни [ріні], Виростайте ціпкі і тверді До
великої зміни (Іван Франко, XII, 1953, 526); Садок хирлявий,
шпитальний — сім пар калік дерев, худі кущики, мов
витягнені з солдатської юшки (Гнат Хоткевич, II, 1966, 370);
// Слабий, скупий, хисткий (про світло). Через віщо я
сиджу тут уночі, в моїй робітні, ..серед непевного
блиску очей і тіл моїх академічних студій, сон яких
тривожить одинока свічка своїм худим вогником?
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 436).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 166.
ХУДИЙ 2, а, е, заст. Негарний, нехороший,
поганий. Худий мир гірше лихої сварки (Номис, 1864,
№ 3282); [Ігнат:] Скільки у нас уже гетьманів було:
пропали через військові чвари! [Павло:] Які через
чвари, які через худий розум, а які через кривду свою (Микола Костомаров,
I, 1967, 149); [Омелько:] Дай же, боже, гуляти
нам тихо, без сварки і без худого слова! (Марко Кропивницький, I, 1958,
82); Старший староста й каже: — ..А що ми люди
чеснії і без худої науки, то от вам хліб святий у руки
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 56);
// у знач. ім. худе, дого, сер.
Що-небудь погане, недобре; зло. Горілка багато шкоди
робить: вона і розум затьмиває [затьмарює] і на худе
штовхає (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 207);
// Недобрий,
лихий. Кажуть же, що й хороша слава далеко йде, не
тільки худа (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 216).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 167.