ХУК, а, чол., розм. Те саме, що фук1.
Хука дати — промахнутися. — Раз на вовка хука дав
[Мирон]; удруге схибив; за третім разом заряд у пеньок
всадив... (Панас Мирний, II, 1954, 83); Хтось так сильно
двигонув пана Демида під лікоть, що меткий стрілець
дав на цей раз хука (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958,
35).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 171.