ХУХ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хухати і хухнути. Одного дня прийшла чутка, що до нас призначено нового директора. Думаю, може, хоч цей дасть спокій бідній Ганні Антонівні. Бо вже життя в них, як воскова свічка горить. Хух — і нема (Юрій Яновський, I, 1954, 26); Як у яму вскочиш, тільки — Хух! І вниз! (Остап Вишня, I, 1956, 211).