ХУ́ХНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до хухати. Раз він побачив дивну картину.. Отак якби хухнув на скло, воно запітніє, а потому щезне усе, наче нічого не було (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 326); Янко хухнув на гроші, кинув їх у коробочку (Петро Козланюк, Пов. і опов., 1949, 120).