ХУР-ХУ́Р, виг., розм. Звуконаслідування, що означає шум пташиних крил. Летів горобець через хлівець та все вгору — хур-хур (Український дитячий фольклор, 1962, 182).
ХУР-ХУ́Р, виг., розм. Звуконаслідування, що означає шум пташиних крил. Летів горобець через хлівець та все вгору — хур-хур (Український дитячий фольклор, 1962, 182).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 175.